Поняття здорового способу
життя. З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я людини походить
визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській
діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що
сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з
оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту.
Складові ЗСЖ
містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я -
фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них -
харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної
кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів,
спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови
для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної
безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у
фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов
професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт,
використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на
підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил
після фізичних і психічних навантажень).
Для усвідомлення ЗСЖ
важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних
профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес
старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що
стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також
соціального і духовного здоров`я.
Проблема формування здорового
способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох
соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях.
Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ
століття як у світі в цілому, так й в Україні.
Тенденції розвитку
країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили
суспільство по-новому поставитись до складових здоров я та формування
здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити,
що цим питанням приділяють увагу різні науки - медицина, гігієна,
охорона здоров я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична
культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу життя в
учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на
здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів,
медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу
життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені
наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології
- наука про здоровий спосіб життя.
Виявлена обмеженість суто
медичного підходу, що визначає здоров`я як відсутність хвороби. За
сучасними уявленнями здоров`я розглядають не як суто медичну, а як
комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров
я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна,
медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і
суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно
взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони
здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу
впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість
(близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%).
Звідси
походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення
здоров`я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це
стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише
відсутність хвороб або фізичних вад".
Крім розглянутого підходу,
що став базовим для українсько-канадського проекту "Молодь за здоров я",
існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення поняття здоров я
людини. У своїй праці "Соціальні технології культивування здорового
способу життя людини9 Л.П. Сущенко проводить досить детальний аналіз
відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоров я. На її
думку, - "у даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно до
якої здоров я визначається взаємодією біологічних та соціальних
чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особливостями функцій
організму та їх регуляторних систем."10. Існує визначення здоров я як
стан оптимальної життєдіяльності людини. В науковій роботі аналізується
понад 200 визначень поняття "здоров я". Дискусія щодо визначення поняття
здоров я ще триває, але важливим є визнання того, що здоров я людини не
зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну
врівноваженість, духовне та соціальне здоров я.
Поняття сфер або
складових здоров`я. Світова наука розробила цілісний погляд на здоров`я
як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові -
фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці
складові невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме
разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності
вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука
диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного
здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у групування
індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.
До
сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні
особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій
організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини,
рівня фізичного розвитку органів і систем організму.
До сфери
психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних
процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність,
чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів,
мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне
здоров`я пов`язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі
ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на
однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.
Духовне
здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових
духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі,
етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація,
ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і
можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює
стан духовного здоров`я індивіда.
Соціальне здоров`я пов`язано з
економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями
соціуму - сім`єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв`язки,
праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров`я, безпека
існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у
прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального
виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я
взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності
(або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У
загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем
розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі -
економічної, політичної, соціальної, духовної.
Зрозуміло, що у
реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична,
психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан
здоров`я людини як цілісного складного феномена.
Поняття
передумов здоров`я. До основних передумов здоров`я зараховують вісім
чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта,
харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з
передумов, наявність (відсутність, недостатність) яких у цілому або
частково можливо було визначити засобами опитування, відбивають
відповідні індикатори.
Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж
відсутність стану війни в державі. Очевидно, що відсутність мирних
стосунків в сім`ї, конфлікти з ближнім оточенням, на роботі, де працює
людина, наявність конфліктів в громаді або поміж громадами (міжетнічних,
міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим здоров`я - фізичній,
психічній, духовній, соціальній.
Дах над головою. Поняття даху
над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен
певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність
інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо
захисту власного майна від можливих негараздів природного або
суспільного походження. Важливим є рівень розвитку соціальних
інституцій, дія яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її
майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).