Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їх виражений тканинний атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина), агресивне зростання з ураженням, як самого органу, так і інших прилеглих органів, схильність до метастазування, тобто до поширення клітин пухлини із током лімфи або крові по всьому організму з утворенням нових осередків пухлинного росту в багатьох органах, віддалених від первинного осередку. За темпами зростання більшість злоякісних пухлин перевершують доброякісні і, як правило, можуть досягати значних розмірів у короткі терміни. Розрізняють також вид місце деструктуруючих злоякісних пухлин, що ростуть з утворенням інфільтрату в товщі тканини, призводячи до її руйнування, але, як правило, не метастазують. До таких форм раку відносять, наприклад, балазіому шкіри.

[ред.]Історія

Вперше рак був описаний в єгипетському папірусі приблизно в 1600 до н.е. У папірусі розповідається про кілька форм раку молочної залози і повідомляється, що від цієї хвороби немає лікування. Назва «рак» походить від введеного Гіппократом (460–370 до н. е.) терміну «карцинома» на позначення злоякісної пухлини з перифокальнимзапаленням. Її форма нагадує зовні краба. Гіппократ описав кілька видів раку, а також запропонував термін oncos. Римський лікар Авл Корнелій Цельс (лат. Aulus Cornelius Celsius) в першому столітті до н. е. запропонував на ранній стадії лікувати рак видаленням пухлини, а на пізніх — не лікувати взагалі. Він переклав грецьке слово carcinos на латину: лат. cancer — краб. Також античний медик Клавдій Гален використовував слово oncos для опису всіх пухлин, що і дало сучасний корінь словуонкологія.

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку, встановлений «Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями». Також 15 лютого оголошено Всесвітним днем онкохворої дитини.

[ред.]Захворюваність

Захворюваність на злоякісні пухлини безперервно зростає. Щорічно у світі реєструється близько 6 мільйонів нових випадків захворювання злоякісними пухлинами. Найбільш висока захворюваність серед чоловіків відзначена у Франції (361 чоловік на 100 000 населення), серед жінок у Бразилії (відповідно 283,4 — на 100 000). Частково це пояснюється старінням населення.

Більшість ракових пухлин розвивається у осіб старше 50 років, а кожен другий онкологічно хворий старше 60 років. Найбільш часто уражаються передміхурова залоза талегені у чоловіків і молочна залоза у жінок. Смертність від онкологічних захворювань у світі займає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. Навіть в економічно благополучних європейських країнах щорічно від онкозахворювань помирають 837 тис. осіб і реєструється близько 4 млн. нових випадків захворювання.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року онкопатології вийдуть на перше місце, а за даними Американської асоціації госпіталів — це станеться вже за 5 років.^[1]

[ред.]Ситуація в Україні

Нині кожний 270 українець має діагноз рак, кожний 50-тий українець хворів чи хворіє певним онкологічним захворюванням.^{[2] [Джерело?]}За останні 10 років кількість хворих збільшилася на 25% і продовжує зростати на 2,6-3% на рік, ця тенденція також супроводжується «молодінням» раку. Щороку в Україні виявляється більше 160 тис. нових випадків злоякісних новоутворень, майже 100 тис. жителів вмирають від раку, причому 35% померлих — особи працездатного віку. Кожну годину реєструється більше 20 нових випадків захворювання, а 10 мешканців України помирають від раку.

За дослідженнями та розрахунками фахівців, до 2020 року кількість уперше захворілих на рак в Україні перевищить 200 тис. на рік. На 2004 рік рівень онкозахворюваності в цілому по Україні становив 325 на 100 тис. населення, у м. Севастополі, Кіровоградській, Полтавській, Одеській та Запорізькій областях цей показник сягнув 365–475 на 100 тис. населення. Що стосується показників смертності від онкологічних захворювань, то кожен другий-третій онкохворий в Україні вмирає в перший рік хвороби, що в 2-10 разів перевищує аналогічний показник в розвинених країнах. У той же час, близько 5% людей з встановленим діагнозом «рак» відмовляються від лікування через брак коштів.